Кокаин Боливия Волжск

Парнишка, слышь! У меня тут история для тебя, которую прожить, а не рассказать. Картина, будь здоров! Картина, которая сделает тебе настроение покруче самой горячей пати. Ну что, готов? Один раз, когда я просто припаривался так, как будто весь мир мой - решил я попробовать новый товар, который только что закладки весь наш райончик. А название? Держи себя крепче - крэк! Опиуха, от которой все мои сенсоры готовы улететь на луну с красными кедами на ногах! Это что-то смешное, даже дурь не была бы настолько шальной в сравнении с этим коктейлем "счастья". И так, стою я на улице, вокруг меня качаются шлюхи, а я весь себя чувствую как настоящий чувак, отжигающий на гамаке. Ну, понимаешь, такой тусовщик, который все подряд тянет и не боится никаких последствий. И вот я нашел того парня, который занимается подобными делами. Товар, которым он торгует, даже чертовски красивый! Лежит на его руках, сверкает, словно самая дорогая маркиза. Но нам-то хреново-то нужно только лучшее, дышится! Так что я сейчас расскажу тебе, как я смутил этого товарища, чтобы улизнуть с этим крэком на легке. Смотри, всегда должен быть план "Б". Вот и я его придумал просто как дважды два - прикинулся, будто животик у меня опиухой измотан, отхаркивался, словно в кусты забит был. - Смарь, бро, не могу больше носиться. Дай мне свою опиуху, а я покажу тебе, как настоящий человек с ней обращается, - промурлыкал я. - Здорово! - отвечает он, исчерпывающе понимая мои чувства. - Но давай сначала подтверждение, что твоя дурь настоящая. Вымораживайся, прежде чем я тебе кокса скажу. Достал свою дурь, подсунул пареньку под нос, да так смачно задохнулся, что второй раз проделывать не захотелось. Он видит, он знает, он верит! И вот, когда-то таинственное вещество крэк оказалось в моих руках, я просто не мог удержаться. Дышал я воздухом, будто летел, с каждым вздохом мир у меня раскрылся весь в коксе, и я начал видеть вещи, которые прежде даже представить не мог. Ветер поднимал песок, но мне было всё равно, я же катался на своих красных кедах по пляжу, словно самая бешеная смесь фантазии и реальности. Но, знаешь, эти вещи - это не игрушки, это как опасная игра, требующая мудрости и умения держать себя в руках. Не могу сказать, что я стал равнодушным к этому чуду, похожему на опиуху, но с опытом время от времени я просто понял, что есть моменты, когда надо остановиться, чтобы не сорваться с этой нереальной скорости, на которой я катался по песку. В итоге, парниша, вся эта история, в общем-то, просто киношный сценарий. Ни драмы, ни разрушения, ни горьких слез. Всего лишь моменты эйфории, которые ты отпускаешь в самый момент улетания. Ну, какое же это было путешествие, даже словами не передать! Это ценная наука, которую нужно выучить, чтобы понять, что здесь нет места легкости и безопасности. Это не приколы, не фильмы, а настоящая жизнь. Так что, парниша, если хочешь кайфануть как я на этих вещах, будь готов к тому, что на песке ты будешь кататься не с коньками, а с риском. И, возможно, мой опыт покажется тебе просто историей, запечатленной на страницах виртуального мира. Так держись, братан! Жизнь - она только одна, и тут каждому свое. Но всегда помни, что есть вещи, которые лучше держать на расстоянии, чтобы не потерять себя в этой странной и опасной игре под названием "наркотики". Будь умнее и смекалистее, и тогда, может, удастся избежать дерьма, в которое часто попадают подобные нам ребята. И помни, будь каким-то другим "наркоманом" - наркоманом комиком, парень, всегда найдется место только для твоего юмора, а не для опасного коктейля, который может превратить тебя в дурную личность.

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.